Відбулася презентація дослідження «Державна політика у сфері освіти дорослих в Україні»

Відбулася презентація дослідження «Державна політика у сфері освіти дорослих в Україні»

11 червня команда українських експертів презентувала результати дослідження державної політики у сфері освіти дорослих в Україні. Презентація стосувалася ключових гравців, які формують і реалізують політику: Міністерство освіти і науки України, Державна служба якості освіти, Мінсоцполітики, депутати профільного комітету ВРУ та інші. Метою дослідження стало формулювання практичних рекомендацій для вдосконалення державної політики у сфері освіти дорослих.

 

Авторами дослідження стали:

Микита Андрєєв – виконавчий директор Української асоціації освіти дорослих, голова Громадської ради при МОН України, правозахисник;

Володимир Бахрушин – доктор фізико-математичних наук, професор, член науково-методичної ради МОН України;

Лариса Лук’янова – доктор педагогічних наук, професор, голова правління Української асоціації освіти дорослих, директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, член-кореспондент НАПН Україн;

Олена Панич – кандидат історичних наук, доцент, незалежний експерт з питань освіти і освітньої політики.

 

Автори описали практичні аспекти діяльності інституцій, що працюють у сфері освіти дорослих на прикладі обраних областей, що рівномірно характеризують усі ключові регіони України і є репрезентативними щодо країни в цілому.

 

Законодавча база розвитку освіти дорослих

 

Основними підсумками дослідження щодо законодавчої бази є такі:

·  Закон України «Про освіту» (2017) визначає ключові засади освіти дорослих в системі освіти України та основні складники освіти дорослих, такі як післядипломна освіта, підвищення кваліфікації, професійне навчання та професійний розвиток працівників.

·  Разом з цим, певні сегменти освіти дорослих регулюються законодавством у сфері освіти, галузевим законодавством, законодавством про молодь, законодавством у сфері зайнятості та деякими вузькопрофільними законами, які можуть бути застосовані лише у визначеному контексті (Закон «Про професійний розвиток працівників»).

·  Спостерігається незбалансованість та суперечності між нормами різного законодавства через відмінності і у підходах до освіти дорослих.

 

За результатами дослідження встановлено, що Закон України «Про освіту» (2017) визначає ключові засади освіти дорослих в системи освіти України та основні складники освіти дорослих, такі як післядипломна освіта, підвищення кваліфікації, професійне навчання та професійний розвиток працівників. Разом з цим, окремі сегменти освіти дорослих регулюються законодавством у сфері освіти, галузевим законодавством,тзаконодавством про молодь, законодавством у сфері зайнятості та деякими вузькопрофільними законами, які можуть бути застосовані лише у визначеному контексті (Закон «Про професійний розвиток працівників»).

 

Спостерігається незбалансованість та суперечності між нормами різного законодавства через відмінності і у підходах до освіти дорослих, які є наслідком розбіжностей у баченні різних груп стейкхолдерів.

 

Реалізація політики у сфері освіти дорослих

 

Політика у сфері освіти дорослих реалізується державними та місцевими органами влади на трьох рівнях - національному, місцевому та галузевому. На практиці вона часто розглядає освіту дорослих лише як інструмент для регулювання професійної діяльності різних галузей.

 

Освітні програми для дорослих реалізують суб’єкти освітньої діяльності трьох найбільш

поширених типів:

-   заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти різних форм власності, які, як правило, мають у своєму складі структурні підрозділи, що забезпечують післядипломну освіту та підвищення кваліфікації; 

-   спеціалізовані державні і комунальні заклади післядипломної освіти, центри підвищення кваліфікації для працівників певних галузей (викладачів, лікарів, працівників закладів культури, державних службовців та ін.),

-   громадські організації.

 

Багато програм у сфері освіти дорослих у сфері публічного регулювання спрямовані на різні форми і види професійного навчання. Здобувачі зобов’язані проходити таке навчання відповідно до законодавства, що регламентує їхню професійну діяльність. Державні та комунальні заклади забезпечують розвиток саме таких програм. Громадські організації втілюють програми неформальної освіти дорослих на повністю добровільних засадах відповідно до наявного попиту та очікувань потенційних здобувачів. Такі провайдери інституційно спроможні розвивати програми інноваційного змісту та впроваджувати інноваційні методи навчання. При цьому вони не мають гарантій фінансової підтримки з боку держави і повністю орієнтуються на ринок і попит здобувачів.

 

Фінансування освіти дорослих

 

Фінансування освіти дорослих здійснюється з таких джерел:

1) коштів публічних бюджетів національного та місцевого рівня;

2) кошти зарубіжних організацій, зокрема, міжнародних фондів,

3) кошти приватних осіб та недержавних організацій України.

 

Частка кожного з цих джерел у структурі фінансування освіти дорослих в Україні не визначена, проте публічні кошти традиційно виділяються на різні види професійного навчання безробітних або працівників визначених галузей, що закріплено законом про державний бюджет. Практика фінансування з публічних бюджетів інших програм освіти дорослих (громадянська освіта, формування культурних, соціальних та комунікативних навичок тощо) має локальний та спорадичний характер. Громадські організації, що працюють у сфері освіти дорослих, можуть отримати фінансування з місцевих бюджетів шляхом участі у програмах органів місцевого самоврядування, спрямованих на підтримку неурядових організацій, конкурсах проектів та бюджетах участі, проте наявні регуляторні норми ускладнюють процес отримання та

використання таких коштів. Деяка частина освітніх програм є комерційними.

 

Визнання здобутих кваліфікацій у сфері освіти дорослих

 

Відбувається становлення Національної системи кваліфікацій, яка має забезпечити якісне оцінювання і визнання кваліфікацій через співставлення їх із наявними освітніми та професійними стандартами. Очікується, що у перспективі це дасть можливість визнавати кваліфікації, здобуті у неформальній освіті для подальшого працевлаштування людей.

 

Проте водночас зберігаються старі практики визнання кваліфікацій, здобутих шляхом

професійного навчання через усталені процедури кваліфікаційного оцінювання або атестації всередині підприємств та організацій, що виконують роль роботодавців. Під час атестації враховуються не лише результати навчання за програмами освіти дорослих, але й інші показники, такі як рівень (ступінь) формальної освіти, досвід роботи, результати кваліфікаційних іспитів. У деяких професіях успішна атестація є необхідною для здобуття відповідної посади або веде до присвоєння працівникам кваліфікаційних розрядів чи категорій.

 

Підсумки

 

Отже, автори дослідження виявили низку проблемних аспектів у формуванні та реалізації державної політики у сфері освіти дорослих в Україні, а саме:

1. відсутність координації у формуванні державної політики у сфері освіти дорослих на національному рівні,

2. відсутність системи централізованого збору статистичних даних щодо освіти дорослих, яка б дозволила формувати обґрунтовану державну політику;

3. обмежене врахування рекомендацій провідних міжнародних організацій щодо освіти дорослих та освіти впродовж життя;

4. суперечливість норм законодавства, що регулює освіту дорослих;

5. незбалансованість розвитку різних складників освіти дорослих, зокрема, через однобічне переважання складників, пов’язаних з різними формами професійного навчання;

6. нерівність умов діяльності державних/комунальних та приватних провайдерів освіти дорослих (зокрема, посилене регулювання діяльності перших і практичне  ігнорування других);

7. відсутність механізмів рівного доступу до різних джерел фінансування для провайдерів освіти дорослих незалежно від форм власності і підпорядкування.

Get GPS coordinates